ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 31 - 32, ст. 263 із наступними змінами):

1) в абзаці дев'ятому частини другої статті 17 слова "її засновника, якщо засновник" замінити словами "її засновника (учасника), якщо засновник (учасник)" та доповнити словами "або інформація про відсутність кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи";

2) в абзаці восьмому частини першої статті 24:

у першому реченні слова "її засновника, якщо засновник" замінити словами "її засновника (учасника), якщо засновник (учасник)";

друге речення після слів "торгово-промислових палат" доповнити словами "релігійних організацій, державних та комунальних підприємств";

доповнити третім реченням такого змісту: "У разі відсутності у юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера), у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника (учасника), якщо засновник (учасник) - юридична особа, подаються відомості про його відсутність".

2. Пункт 1 частини сьомої статті 23 Закону України "Про громадські об'єднання" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., N 1, ст. 1; 2014 р., N 50 - 51, ст. 2057) викласти в такій редакції:

"1) зберігати правоустановчі документи, документи, в яких міститься інформація про діяльність, яка здійснена відповідно до мети (цілей) та завдань; зберігати і регулярно оновлювати інформацію, достатню для ідентифікації згідно з вимогами закону кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) громадського об'єднання, а також надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом. Ця інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом".

3. Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., N 46, ст. 2048) викласти в такій редакції:

"2. Юридичні особи, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, зобов'язані подати державному реєстратору відомості про свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) їх засновника (учасника), якщо засновник (учасник) - юридична особа, або про відсутність такого кінцевого бенефіціарного власника (контролера) упродовж десяти місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Зазначені відомості не подаються:

1) юридичними особами, до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації яких інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) не включається відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців";

2) юридичними особами, засновниками (учасниками) яких є виключно фізичні особи, якщо кінцеві бенефіціарні власники (контролери) таких юридичних осіб збігаються з їх засновниками (учасниками). У такому разі засновники (учасники) - фізичні особи є бенефіціарними власниками (контролерами) такої юридичної особи.

У разі неподання юридичною особою (крім юридичних осіб, зазначених в абзацах третьому та четвертому цього пункту) зазначеної інформації у встановлений в цьому пункті строк особи, відповідальні за подання такої інформації, притягуються до відповідальності згідно із законом".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України

П. ПОРОШЕНКО

м. Київ

21 травня 2015 року

N 475-VIII

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
Рішення"Про затвердження Змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" від 16.04.2015 N 75

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 16.04.2015 N 75 затвердив зміни до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, якими, зокрема, визначено, що уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію має право здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це не призведе до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме:

правочини (у тому числі договори), за якими здійснюється операція, укладені більше ніж за 180 днів до дати віднесення банку до категорії неплатоспроможних;

за кредитним договором не було здійснено заміни застави протягом 180 днів, що передує даті віднесення банку до категорії неплатоспроможних;

такі операції зменшують можливу суму відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію має право здійснювати зарахування зустрічних вимог та договірне списання за договорами, укладеними до 180 днів до дати віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Крім цього, передбачено, що уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію має право запланувати у кошторисі витрат, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації, витрати на залучення аудитора(ів) для проведення спільної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, та інвентаризації банківських активів.

У разі необхідності залучення аудитора(ів) для неплатоспроможного банку та оплати їх послуг уповноважена особа Фонду після затвердження виконавчою дирекцією Фонду кошторису витрат, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації, вносить на розгляд виконавчої дирекції Фонду відповідно до цього Положення зміни до такого кошторису разом з кандидатурами аудитора(ів).

Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію має право залучати аудитора(ів), які визначені Фондом, у межах кошторису витрат, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації.

За умови недостатності коштів у банку для оплати витрат, пов'язаних із залученням до роботи аудитора(ів), виконавча дирекція Фонду може прийняти рішення про надання цільової позики на оплату таких витрат банку за рахунок коштів Фонду.

Рішення зареєстровано в Міністерстві юстиції 30 квітня 2015 р. за N 490/26935 та набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку

 

Цей Закон визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;

2) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

3) нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна;

4) прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

5) співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

6) спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

7) управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;

8) управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку;

9) частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

2. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, законах України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та "Про житлово-комунальні послуги".

Виплата допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності

Верховна Рада України Законом від 7 квітня 2015 року № 292-VIII (далі - Закон)визначила, що одноразову допомогу по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності виплачуватимутьпротягом 14 днів після дня здійснення державноїреєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.

Зазначимо, що на сьогодні таку виплату центр зайнятості здійснює протягом 30 календарних днів після одержання інформації про державну реєстрацію юридичної особи чи набуття статусу підприємця фізичною особою.

Закон також фіксує періодичність виплати допомоги по безробіттю – не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного – один раз на місяць. Такі ж строки визначено в п. 6.6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування – 25 травня 2015 року(опубліковано: "Голос України" № 75 від 25.04.2015 року).

Джерело коментар ipLex від 08.05.2015