Особистістю з позиції психологічної науки визначається людина,
узята в системі таких її психологічних характеристик, що соціально обумовлені,
виявляються в суспільних за природою зв'язках і стосунках, є стійкими,
визначають моральні вчинки людини, що мають істотне значення для неї самої і
оточуючих.
Особистість є поняттям соціальним, оскільки вона виникає в
результаті культурного і соціального розвитку.
Бути особистістю - означає здійснювати вибір, що виникає в
силу внутрішньої необхідності, оцінювати наслідки прийнятого рішення і тримати
відповідь за них перед собою і суспільством, в якому живеш. Бути особистістю -
означає постійно будувати самого себе та інших, володіти арсеналом прийомів і
засобів, за допомогою яких можна опанувати власною поведінкою, підпорядкувати її
своїй владі. Бути особистістю - це означає володіти свободою вибору і нести її
тягар.
Такий підхід є визначальним і до професійної особистості
судді, що тісно переплетена з його суб`єктивними рисами та якостями.
Ще за часів Аристотеля (384-322 до н. е.) очевидним було
те, що суддя повинен володіти особливими якостями. Філософ стверджував, що суддями
можуть бути громадяни віком старше тридцяти років, до того ж за умови, що вони
не є державними боржниками і не позбавлені громадянської честі. Ще раніше, в
часи афінського архонта Солона (між 640/635(6)-559 до н. е.), суддів називали «тими,
хто пам´ятає про справедливість», «тими, хто вирішують спірні питання».
Отже, статус вимагає від судді не стільки володіння
навичками суддівської роботи, що є безумовно дуже важливим фактором та умовою
здійснення ним правосуддя, скільки мати на рівні свідомості поняття та гостре
відчуття справедливості, чесності, гідності та людяності. Відсутність таких рис
у людини говорить про відсутність у неї поваги до права, її нездатність до
розуміння чужих проблем та жаги до захисту порушених прав особи, почуття
рівноправності, що об`єктивно унеможливлює зайняття нею суддівської посади.
