Гострі кути права на спадкування

Спадкові спори на сьогодні є одними з найпоширеніших спорів, які розглядаються та вирішуються судами України.

Так, згідно даних Звіту судів першої інстанції про розгляд у порядку цивільного судочинства (Форма 2Ц), який складається та оприлюднюється Державною судовою адміністрацією України, за перше півріччя 2014 року до судів першої інстанції надійшло справ зі спорів про спадкове право 27 725. Для порівняння за той же період -  справи про трудові спори 10 452 штук, спори про право власності та інші речові права 17 669 штук.

Спори, пов`язані зі спадкуванням, полягають як у виникненні спірних питань з приводу прийняття спадщини спадкоємцями, усунення від спадкування, визнання недійсними заповітів, тощо. Крім наведеного, значне місце посідають спори кредиторів спадкодавця зі спадкоємцями з приводу набуття останніми внаслідок вступу у право спадкування як прав, так і обов`язків померлого.

На останніх спорах варто зупинитись детальніше, оскільки не всі спадкоємці знають, що може потягнути за собою простий візит до нотаріуса та написання заяви про прийняття спадщини свого родича або іншого заповідача. Та не всі кредитори впевнено себе відчувають залишившись сам на сам зі спадкоємцем свого боржника. 

Так, варто почати з того, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому, Цивільний кодекс України визначає, які права та обов`язки не входять до складу спадщини, це права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Місцем відкриття  спадщини  є  останнє   місце  проживання  спадкодавця,  яке визначається за  правилами  статті  29 ЦК України.  Якщо спадкодавець мав кілька 

місць проживання,  місцем відкриття  спадщини  вважається  останнє місце реєстрації спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

На практиці місце проживання спадкодавця визначається за місцем реєстрації такого проживання.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу.

Перша і найголовніша умова про яку необхідно пам`ятати спадкоємцям – це про строк для прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

При цьому, якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Саме в цей строк всі спадкоємці – як за законом, так і за заповітом мають з`явитись до нотаріуса за місцем відкриття спадщини та написати заяву про прийняття спадщини.

Проте є і виключення.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Це означає, що родичі та інші особи, які мають право на спадкування, в разі проживання (читати - були зареєстровані за тією ж адресою) зі спадкодавцем на момент його смерті,  спадкують права та обов`язки спадкодавця навіть без написання заяви про прийняття спадщини, але за умови, що згідно власної заяви, поданої нотаріусу, вони не відмовились від права на спадкування.

Наведена норма закону є як зручною для спадкоємців, оскільки за важкими клопотами, пов`язаними зі втратою рідної людини, члени сім`ї дуже часто просто забувають про спадщину, необхідність її оформлення, законодавчо встановлені строки та порядок. А отже у такому разі, навіть не звернувшись за прийняттям спадщини до нотаріуса спадкують свою частку.

Негативна функція зазначеної норми полягає в тому, що особа, просто проживаючи спільно зі спадкодавцем на момент його смерті, може сама того не знаючи, стати володарем як спадкових прав та майна, так і обов`язків спадкодавця.

В наведеній ситуації, кредитор спадкодавця може легко визначити свого наступного боржника.

Крім того, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 ЦК України.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Слід пам`ятати, що прийняття спадщини – це подача заяви про це та (або) невідмова від прийняття спадщини протягом встановленого строку. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Не слід плутати поняття прийняття спадщини та її оформлення (отримання свідоцтва про право на спадщину, реєстрація права власності на спадкове майно, тощо).

Свідоцтво лише посвідчує про здійснення спадкування.

Важливим є те, що прийняття спадщини не може здійснюватись під умовою прийняття тільки прав спадкодавця чи тільки його обов`язків. Тобто, спадкоємець не може обирати.

Якщо успадковується певне майно, обтяжене заставою, то успадковується майно саме в статусі застави та отже обтяженого боргом. В цьому випадку до спадкоємця переходить не тільки ПРАВО на майно, але й ОБОВ`ЯЗОК погашення за рахунок та в межах вартості такого майна боргу перед кредитором.

Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредитори мають обов`язково пам`ятати про те, що їм належить протягом шести місяців від дня, коли вони дізнались або могли дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги.

Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Досить колізійний момент на сьогодні містить чинне законодавство з приводу оформлення спадщини.

Так, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

При цьому, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, жодного імперативного строку, протягом якого спадкоємець нерухомого майна має звернутись до нотаріуса з приводу отримання свідоцтва, законодавець не визначає і не зрозуміло чому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту реєстрації такого права відповідно до закону.

Якщо успадковується нерухоме майно, його власником спадкоємець стає ВИКЛЮЧНО після реєстрації свого права власності на підставі отриманого свідоцтва, і до цього моменту не може розпоряджатись цим майном.

Звісно, багатьох спадкоємців така ситуація влаштовує для проживання в успадкованій квартирі, подальшого використання гаражу, поїздок на успадковану дачу, засадження картоплею успадкованого поля, тощо.

Натомість, таке «свавілля спадкоємців» дорого обходиться кредиторам спадкодавця, у яких виникає маса труднощів з приводу погашення боргу за рахунок майна, у якого після смерті власника майна та боржника кредитора, новий ВЛАСНИК може не з`явитись ніколи.

В такому невизначеному стані станом на сьогодні знаходиться безліч майна, правовідносини з приводу нього заплутані як павутина, борги не погашені, а спадкоємець спокійно спить ночами, оскільки він не власник.

Натомість, кредитор в правовідносинах із боржником завжди правий. Борг має погашатись.

Саме для такої ситуації законодавець все ж таки дав надію кредиторам, передбачивши статтю згідно якої, у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Борг платежем гарний!