ВР України
Закон
"Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"
від 26.11.2015 N 834-VIII

Верховна Рада ухвалила, а Президент підписав Закон від 26.11.2015 N 834-VIII, яким вносяться зміни до Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Закон викладено у новій редакції) та деяких інших законодавчих актів щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з новою редакцією Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах АРК, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації права власності та інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності;

2) речові права, похідні від права власності:

право користування (сервітут);

право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

право господарського відання;

право оперативного управління;

право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;

право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;

іпотека;

право довірчої власності;

інші речові права відповідно до закону;

3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва;

4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Мін'юст та його територіальні органи;

2) суб'єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

акредитовані суб'єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського АРК значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Акредитованим суб'єктом може бути юрособа публічного права, у трудових відносинах з якою перебуває не менше ніж три державні реєстратори, та яка до початку здійснення повноважень у сфері державної реєстрації прав уклала:

договір страхування цивільно-правової відповідальності з мінімальним розміром страхової суми у тисячу мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року;

договір з іншим суб'єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом (у разі коли акредитований суб'єкт здійснює повноваження виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації прав).

Акредитація суб'єктів та моніторинг відповідності таких суб'єктів вимогам акредитації здійснюються Мін'юстом у порядку, встановленому Кабміном.

Закон набрав чинності 13 грудня 2015 року у зв'язку з його опублікуванням у газеті "Голос України" від 12.12.2015 N 235. При цьому нова редакція Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, Законів "Про адміністративні послуги", "Про звернення громадян" набирають чинності з 1 січня 2016 року.


Всеукраїнська мережа ЛIГА:ЗАКОН
www.ligazakon.ua

ВР України
Закон
"Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо унеможливлення внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за підробними документами"
від 24.11.2015 N 815-VIII

Верховна Рада ухвалила, а Президент підписав Закон від 24.11.2015 N 815-VIII, яким вносяться зміни до Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо унеможливлення внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за підробними документами.

Зокрема, Законом передбачено, що державна реєстрація змін до установчих документів юрособи проводиться на підставі подання виключно оригіналу або нотаріально засвідченої копії рішення про внесення змін до установчих документів.

До цього державна реєстрація змін до установчих документів юрособи могла проводитися також на підставі подання ксерокопії вищезазначеного рішення.

Закон набрав чинності 13 грудня 2015 року у зв'язку з його опублікуванням у газеті "Голос України" від 12.12.2015 N 235.



Всеукраїнська мережа ЛIГА:ЗАКОН
www.ligazakon.ua

про внесення змін до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі

ПРОТОКОЛ
про внесення змін до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 27.11.2014
ДАТА РАТИФІКАЦІЇ УКРАЇНОЮ: 04.11.2015

Офіційний переклад.

Члени Світової організації торгівлі,

відповідно до Угоди про спрощення процедур торгівлі;

беручи до уваги рішення Генеральної ради в документі WT/L/940, схвалене відповідно до пункту 1 статті X Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі (далі - Угода СОТ);

домовилися про таке:

1. Після набрання чинності цим Протоколом відповідно до пункту 4, до Додатку 1A до Угоди СОТ вносяться зміни шляхом включення до нього Угоди про спрощення процедур торгівлі, передбаченої у Додатку до цього Протоколу, яка буде розміщена після Угоди про захисні заходи.

2. Без згоди інших членів не можуть бути зроблені застереження щодо будь-якого положення цього Протоколу.

3. Цей Протокол є відкритим для прийняття його членами.

4. Цей Протокол набирає чинності відповідно до пункту 3 статті X Угоди СОТ1.

____________
1 Для цілей обліку документів про прийняття відповідно до статті X.3 Угоди СОТ, документ про прийняття Європейським Союзом щодо себе та щодо його держав-членів рахується як документ про прийняття тією кількістю членів, яка є рівною кількості держав - членів Європейського Союзу, які є членами СОТ.

5. Цей Протокол здається на зберігання Генеральному директорові Світової організації торгівлі, який невідкладно надає кожному члену засвідчену копію цього Протоколу та кожне повідомлення про його прийняття відповідно до пункту 3.

6. Цей Протокол реєструється відповідно до положень статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Учинено у м. Женеві двадцять сьомого дня листопада місяця дві тисячі чотирнадцятого року в одному примірнику англійською, іспанською та французькою мовами, при цьому кожен текст є автентичним.

Про затвердження Змін до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 27 листопада 2015 року N 833

Про затвердження Змін до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах

Відповідно до статей 7, 15, 56 Закону України "Про Національний банк України", Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Закону України від 14 травня 2015 року N 424-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов повернення строкових депозитів", а також з метою вдосконалення порядку відкриття та закриття банками рахунків клієнтів Правління Національного банку України постановляє:

1. Затвердити Зміни до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за N 1172/8493 (зі змінами), що додаються.

2. Департаменту платіжних систем (Лапко Н. Г.) довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі.

3. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.



В. о. Голови
О. В. Писарук

ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління Національного банку України
27 листопада 2015 року N 833

Зміни до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах

1. У главі 1:

1) у пункті 1.2:

в абзаці третьому слова "а також військові частини Чорноморського флоту Російської Федерації, що дислокуються на території України" виключити;

абзац шостий виключити;

зниження кворуму загальних зборів учасників ТОВ з 60 % до більш ніж 50 %

Ухвалений Закон про зниження кворуму загальних зборів учасників ТОВ з 60 % до більш ніж 50 %

24 листопада Верховна Рада України ухвалила в цілому Закон "Про внесення змін до статті 60 Закону України "Про господарські товариства" відносно зменшення кворуму загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю" (на базі законопроекту № 2757 від 29.04.2015).

Вказаний Закон передбачає зниження кворуму загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Згідно зі змінами загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на нім є присутніми учасники (представники учасників), що володіють в сукупності більш ніж 50 відсотками голосів (у доки ще діючій редакції - 60 відсотків). Також Закон передбачає, що засновницькими документами товариств, в статутному капіталі яких відсутня державна доля, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними. Закон набуде чинності з дня, що йде за днем його публікації.

Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН
www.ligazakon.ua

Свята незабаром!

Аналіз практики застосування адміністративними судами

окремих положень Закону України «Про очищення влади»

З набранням чинності 16 жовтня 2014 року Законом України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (далі – Закон про очищення влади, Закон) в Україні розпочато процедуру люстрації.

Одним з елементів очищення влади є запровадження обов’язковості проходження процедури перевірки особами, які займають посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, зокрема, шляхом фінансового контролю за майновим станом публічних службовців.

На сьогодні можна констатувати, що в адміністративному судочинстві з’явилася нова категорія спорів, які виникають між органами перевірки та посадовими або службовими особами, щодо яких здійснювалася така перевірка, з приводу висновків про результати перевірки.

Вимогу про протиправність висновків позивачі заявляють також з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов’язання Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості стосовно позивачів.

За інформацією, наданою окружними та апеляційними адміністративними судами, починаючи з дати набрання чинності Законом про очищення влади та станом на 15 липня 2015 року до окружних адміністративних судів надійшло 746 справ і матеріалів, пов’язаних із застосуванням цього Закону, з яких 642 справи та матеріали з приводу звільнення осіб з публічної служби, 103 справи та матеріали, пов’язані з проходженням публічної служби. В обох цих категоріях справ (переважно в другій) присутня вимога про визнання протиправним висновку про результати перевірки.

Ці суди розглянули 197 справ і матеріалів, з яких 137 справ, пов’язаних із звільненням з публічної служби, та 62 справи, пов’язані з проходженням такої служби.

Із загальної кількості розглянутих справ і матеріалів 106 справ розглянуто по суті. Із них у 62 справах позовні вимоги задоволено.

Із 61 справи, пов’язаної зі звільненням з публічної служби, позовні вимоги задоволено у 28 справах. Із 44 справ, пов’язаних із проходженням служби, позовні вимоги задоволено в 34 справах.

Результати розгляду судами першої інстанції справ по суті вказують на значний відсоток (58%) задоволених позовних вимог. Із них 46% – у справах про звільнення з публічної служби та 77% – у справах, пов’язаних із проходженням публічної служби.

До апеляційних адміністративних судів надійшло 100 справ за апеляційними скаргами, з яких 85 справ, пов’язаних із звільненням з публічної служби, та 15 справ, пов’язаних із проходженням такої служби.

По суті в апеляційному порядку розглянуто 58 справ (50 справ про звільнення з публічної служби та 8 справ про проходження публічної служби).

Із загальної кількості переглянутих в апеляційному порядку справ скасовано рішення у 8 справах. Це – 7 справ про звільнення з публічної служби та 1 справа про проходження публічної служби.

До Вищого адміністративного суду України надійшло 33 касаційних скарги. Усі скарги подані у справах про звільнення з публічної служби. По суті такі справи у касаційному порядку ще не розглядалися.

Ці статистичні дані показують, що судова практика з приводу застосування Закону про очищення влади перебуває на стадії формування. Значна кількість справ перебуває на розгляді в судах першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Аналіз вказаної статистичної інформації та вивчення відповідних судових рішень показав, що ще зарано говорити про усталеність судової практики. Водночас кількість розглянутих справ дозволяє виявити окремі системні порушення, які допускають органи перевірки, керівники органів, до повноважень яких належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка, окремі тенденції, які намічаються під час вирішення судами питань з приводу правомірності висновків про результати перевірки та звільнення з посад.

Вивчення судової практики виявило різні підходи до вирішення питань щодо:

визначення критеріїв здійснення очищення влади (люстрації), пов’язаних із висновками про результати перевірки;

співвідношення антикорупційного та люстраційного законодавства щодо юридичних наслідків, які наступають за результатами перевірки;

дотримання порядку перевірки.

Огляд практики розгляду справ, які виникають зі спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

У сучасних умовах одним із чинників ефективного функціонування будь-якої економіки є розвинений ринок нерухомого майна, а одним із головних завдань правової держави у сфері економічної політики є оптимізація обігу нерухомості.

Провідне місце у цьому напрямку займає правове регулювання відносин, пов’язаних із державною реєстрацією прав на нерухоме майно.

Інститут державної реєстрації прав в Україні тривалий час перебуває у стані реформування.

1 липня 2004 року прийнято Закон України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі – Закон № 1952-ІV).Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону
України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» Закон № 1952-IV викладено в новій редакції. Цим Законом розширено перелік речових прав, що підлягають державній реєстрації, визначено новий орган державної влади з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, створено єдину систему органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та єдину державну інформаційну систему відомостей про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об’єкти та суб’єктів цих прав – Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Суттєвих змін зазнав Закон № 1952-ІV у зв’язку з прийняттям Закону України від 4 липня 2012 року № 5037-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно».

З прийняттям цього Закону спрощено процедуру державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно. Зокрема, запроваджено можливість подання документів на державну реєстрацію прав як у паперовій, так і в електронній формі шляхом запровадження механізму їх подання державним кадастровим реєстратором, наділено нотаріусів повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у результаті вчинення нотаріальних дій (здійснення нотаріусами державної реєстрації прав власності, реєстрація яких була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, при вчиненні нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, а також державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії з такими об’єктами), встановлено можливість отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно особам, які мають речові права на чуже нерухоме майно, а також інформації про наявність іпотеки та обтяжень речових прав на нерухоме майно, встановлено порядок взаємодії органів державної реєстрації прав з органами державної виконавчої служби.

З 1 квітня 2015 року у зв’язку з набранням чинності Законом України від 5 березня 2015 року № 247-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення» уповноважено нотаріусів здійснювати функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та надано можливість проводити державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, на земельні ділянки сільськогосподарського призначення незалежно від нотаріального посвідчення договору, на підставі якого виникає таке право, права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яке виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, одночасно з державною реєстрацією похідного від нього речового права на таку земельну ділянку.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, крім цього Закону є Цивільний кодекс України, Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (до набрання чинності цією постановою – 12 лютого 2014 року – діяла постанова від 22 червня 2011 року № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»), Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, Порядок доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, нотаріусів, адвокатів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Порядок надання фізичним та юридичним особам інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 722, тощо.

Значний масив нормативно-правових актів, що регулює відносини у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, кількість змін, внесених до них, створили умови для виникнення великої кількості юридичних непорозумінь та, як наслідок, спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналіз

практики застосування адміністративними судами законодавства України про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків

На виконання пункту 15 Рекомендацій парламентських слухань на тему: «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків: проблеми та шляхи їх вирішення», схвалених Постановою Верховної Ради України від 2 вересня 2014 року № 1674-VII (далі – Рекомендації), Вищий адміністративний суд України вивчив та узагальнив судову практику застосування адміністративними судами законодавства України про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків за 2013 рік, 2014 рік і першу половину 2015 року.

У підпункті 15.1 Рекомендацій наголошується на необхідності вивчення судової практики у справах про включення гуртожитків як частин майнових комплексів підприємств, що підлягали приватизації чи корпоратизації, до статутних фондів чи капіталів організацій та товариств; примусову передачу гуртожитків у власність територіальних громад за поданням органів місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; скасування та відновлення реєстрації за місцем проживання в гуртожитках, на які поширюється дія зазначеного Закону.

Здійснений аналіз не виявив справ про примусову передачу гуртожитків у власність територіальних громад за поданням органів місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (далі – Закон). Натомість зафіксовано наявність справ із дотичним предметом спору, а саме: про зобов’язання місцевої ради розглянути питання щодо надання згоди на прийняття до комунальної власності гуртожитку; про зобов’язання органу, уповноваженого управляти державним майном, розглянути питання щодо прийняти рішення про передачу гуртожитку у власність територіальної громади; про зобов’язання органу, уповноваженого управляти державним майном, прийняти рішення про передачу гуртожитку у власність територіальної громади; про зобов’язання місцевої ради прийняти гуртожиток до комунальної власності; про зобов’язання місцевої ради розглянути питання про прийняття гуртожитку до комунальної власності; про спонукання місцевої ради звернутися з позовом до суду про зобов’язання підприємства передати гуртожиток до комунальної власності; про скасування рішення місцевої ради про надання згоди на прийняття гуртожитку до комунальної власності територіальної громади; про скасування рішення місцевої ради щодо затвердження програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади; про скасування рішення органу, уповноваженого управляти державним майном, щодо передачі гуртожитку до власності територіальної громади.

Під час дослідження судової практики у справах про скасування та відновлення реєстрації за місцем проживання в гуртожитках, на яких поширює дію Закон, виявлено спори з дотичним предметом спору, а саме: щодо проведення реєстрації до кімнат гуртожитку, в яких останні проживають; щодо перереєстрації мешканців гуртожитку у зв’язку з незазначенням у їхніх паспортах номера кімнати в гуртожитку, в яких останні проживають; щодо зняття з реєстрації.

Вивчення судової практики показало, що кількість справ, які виникають із відносин, заснованих на Законі, є незначною, однак їх нечисленність порівняно з іншими категоріями адміністративних справ не зменшує їх актуальності. Серед судових рішень, що склали об’єкт цього дослідження, істотну частину становлять судові рішення Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, проте практика з розгляду згаданої категорії спорів на цей час не є усталеною.

  

Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії

CCJE(2015)4

Лондон, 16 жовтня 2015

КОНСУЛЬТАТИВНА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СУДДІВ (CCJE)

ВИСНОВОК № 18 (2015)

«Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії»

I. Вступ. Причина прийняття Висновку та його стислий зміст.

1. За останні десятиліття відносини між трьома гілками державної влади (законодавчою, виконавчою та судовою) змінилися. Виконавча та законодавча влади стали більш взаємозалежними. Повноваження законодавця в розрізі притягнення виконавчої влади до відповідальності зменшилися[1].. В той самий час роль судової влади зазнала змін. Значно збільшився обсяг справ, що розглядаються в судах, а також зросла кількість законодавчих актів, якими повинні керуватися судді. Зокрема, розвиток виконавчої влади призвів до того, що все частіше її дії стають предметом оскарження в суді, а це, в свою чергу, призвело до того, що повноваження судової влади стосовно контролю виконавчої ставляться під сумніви. Також почастішали випадки оскарження актів законодавства в судах. В результаті, судовій владі більшою мірою доводилось оцінювати, а в деяких випадках навіть обмежувати дії двох інших гілок влади[2]. Сьогодні для сторін судової справи та для суспільства в цілому судовий процес формує свого роду альтернативну демократичну арену, де представники суспільства та державної влади обмінюються поглядами, а також обговорюють питання загального значення. Суди ухвалюють рішення щодо надзвичайно важливих питань в економічній та політичній сферах. Міжнародні установи, особливо Рада Європи та Європейський Суд з прав людини (ECtHR), Європейський союз та Суд Європейського союзу (CJEU) мали значний вплив в державах-членах, особливо у зміцненні незалежності судової влади та її ролі у захисті прав людини. Більше того, застосування Європейських та міжнародних правил та стандартів та виконання рішень ECtHR та CJEU спричинили нові складнощі для судової влади держав-членів, а інколи їх застосування оскаржувалися політиками та критиками.

2. Не дивлячись на те, що загалом принцип "поділу влади" прийнятий усіма державами-членами, останніми роками мали місце конфліктні та напружені ситуації, які викликають занепокоєння. Такі проблеми були висвітлені у Звітах Генерального секретаря Ради Європи в 2014-2015 роках[3], а також у звітах КРЄС щодо ситуації в 2013 та 2015 роках. Наприклад: в деяких державах нова політична більшість поставила під сумнів положення суддів, які вже обіймали свої посади[4]. У 2015 році Генеральний секретар Ради Європи зауважив недоліки у виконанні рішень суду[5]. У деяких державах-учасницях виконавча влада має значний вплив на адміністративне управління судової влади, ставлячи таким чином під питання інституційну незалежність судової влади та незалежність окремих суддів[6]. Економічні кризи та хронічне недостатнє фінансування судової системи в деяких державах-членах підіймають питання бюджетної відповідальності законодавчого органу по відношенню до судової влади[7]. Відсутність законодавства чи (з протилежного боку) законів, що швидко змінюються, може суперечити принципу правової визначеності[8]. Також мали місце словесні випади на адресу судової влади з боку представників виконавчої та законодавчої влади. В 2014 та 2015 роках Генеральний секретар Ради Європи зауважив, що політики та інші особи, які публічно піддавали критиці рішення суду впродовж останніх років, таким чином підривали суспільну довіру до судової влади в різних країнах[9]. Політики та ЗМІ припускають, що судова влада не "достатньо відповідальна" перед суспільством. Про такі коментарі, які включали заяви, що ставлять під сумні "легітимність" судової влади, повідомляли держави-учасниці у відповіді на анкетування, що надсилалося для підготовки даного висновку. Безперечно, всі ці коментарі та дії мають бути розглянуті з урахуванням того факту, що сьогодні в більшості європейських країн традиційні джерела влади не сприймаються з такою ж готовністю, як це було раніше. Мало місце послаблення "поваги" до державних органів. В цьому ж світлі часто кажуть про те, що для реалізації основних демократичних принципів існує велика необхідність у відкритості та прозорості в роботі державних органів. Все це означає, що всі особи, залучені до державної служби, мають бути більш відповідальними за те, яким чином вони виконують свою роботу.

3. Тому, у відповідності до напрямів діяльності, затверджених Комітетом Міністрів, Консультативна Рада європейських суддів (КРЄС) вирішила дослідити питання легітимності та відповідальності судової влади та належних відносин між трьома гілками влади в сучасній демократії, а також їх обов'язків по відношенню одна до одної та до суспільства в цілому у 21-му столітті.

4. Цей Висновок досліджує наступні питання:

i. Якими мають бути відносини між судовою владою держави та законодавчою та виконавчою гілками влади?

ii. На якій підставі судова влада встановлює своє право діяти як така у демократичному суспільстві? Як проявляється "легітимність" судової влади?

iii. До якої міри та яким чином судова влада має бути відповідальна перед суспільством, якому служить, та іншими гілками влади?

iv. Як можуть три гілки державної влади виконувати свої повноваження таким чином, щоб досягти та зберегти належну рівновагу між собою, а також діяти в інтересах суспільства, якому вони всі служать?

Мінюст
Наказ
"Про впорядкування відносин з проставлення апостиля та підготовки документів для їх консульської легалізації"
від 11.11.2015 N 2268/5

Мін'юст наказом від 11.11.2015 N 2268/5 затвердив Порядок проставлення апостиля на офіційних документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України.

Затвердженим Порядком визначається процедура проставлення Мін'юстом апостиля на офіційних документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України з метою реалізації Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав.

Проставлення апостиля здійснюється за допомогою програмних засобів ведення Електронного реєстру апостилів в такому порядку:

прийняття документів, формування та реєстрація заяви;

розгляд документів, поданих для проставлення апостиля;

проставлення апостиля, відмова у його проставленні;

видача документів за результатом розгляду заяви.

Проставлення апостиля, відмова в його проставленні здійснюються у строк до 2 робочих днів.

У разі необхідності отримання зразка підпису, відбитка печатки та/або штампа, а також здійснення перевірки документів про державну реєстрацію актів цивільного стану у випадках відсутності відомостей про них у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та/або виникнення сумніву щодо їх достовірності строк розгляду документів на проставлення апостиля може бути продовжено до 20 робочих днів.

За надання послуг з проставлення апостиля справляється плата у розмірах, визначених законодавством.

Крім цього, затверджено Порядок підготовки нотаріально оформлених документів для їх консульської легалізації, який визначає процедуру підготовки Мін'юстом нотаріально оформлених документів для їх консульської легалізації з метою реалізації Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном.

Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції 11 листопада 2015 р. за N 1419/27864 та набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Джелело : Лига

12.11.2015

                                                Щодо здійснення функцій судової влади України
                                              в умовах судової реформи
Шановні делегати з’їзду, гості, пані та панове!

Сьогодні я маю честь виступати перед вами – демократично обраними представниками всього суддівського корпусу України. За останні неповних два роки з’їзд суддів скликався двічі, а фактично збирається вже третій раз. Це безпрецедентний випадок у нашій історії, я такої частоти зібрання найвищого органу суддівського самоврядування не пам’ятаю. Але визнаймо: для цього є підстави. І не лише підстави, а й реальна можливість суддям відверто висловитися та порушити для обговорення важливі питання. У нинішніх, без перебільшення, надскладних умовах для нашої держави та в період, коли судова влада переживає черговий етап реформування, на вас, делегати, покладають надію ваші колективи. Але на вас покладають надію не тільки судді, а й суспільство загалом, адже від вас чекають відвертості в обговоренні болючих питань та ухвалення рішень, можливо, й не зручних, але життєво важливих.
Моя доповідь присвячена тематиці здійснення функцій судової влади в умовах судової реформи. Коли я готувався доповідати, то задався питанням: у чому ж особливості діяльності судів, інших органів судової влади в такий період? У кількісних чи в якісних показниках роботи судів ці особливості проявляються?
Звернімося до статистичних даних двох останніх років – часу, відколи триває судова реформа.
Згідно з даними Державної судової адміністрації України, упродовж 2014 року спостерігалося зменшення обсягу надходження справ і матеріалів на розгляд до судів. Цьому є об’єктивна причина. Таке зменшення відбулося внаслідок припинення здійснення правосуддя окремими судами Донецької та Луганської областей, а також судами, розташованими на анексованій території Автономної Республіки Крим.
Так, у 2014 році місцеві суди по першій інстанції розглянули (з урахуванням повернутих, витребуваних) 3 млн 273,3 тис. справ та матеріалів різних категорій, що на 17,6 % менше порівняно з 2013 роком [у 2013 році – 3 млн 973,2 тис.].
У тому числі місцеві суди по першій інстанції розглянули: адміністративних справ та матеріалів – 315,7 тис. [у 2013 році – 385,8 тис.]; цивільних – 1,3 млн [у 2013 році – 1,7 млн]; господарських – 145,8 тис. [у 2013 році – 144,9 тис.]; про адміністративні правопорушення – 743,3 тис. [у 2013 році – 1 млн]; кримінальних – 772,6 тис. [у 2013 році – 783,2 тис.].
Минулого року апеляційні суди розглянули 611,3 тис. справ та матеріалів усіх категорій [у 2013 році – 1 млн 444 тис.], що порівняно з 2013 роком менше на 57,7 %.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ упродовж 2014 року закінчив провадження (з урахуванням повернутих, переданих та розглянутих по суті) у 88,1 тис. касаційних скарг, справ, заяв, клопотань, що на 13 % менше, ніж у 2013 році [101,3 тис.]
Вищий адміністративний суд України закінчив провадження у 87,7 тис. справ та матеріалів по першій інстанції, в апеляційному та касаційному порядках, що на 2,7 % менше, ніж у 2013 році [90,1 тис.].
Вищий господарський суд України закінчив провадження у 18,8 тис. справ і матеріалів, що на 11,4 % менше показників 2013 року [21,2 тис.].

Стежити Правовий консультант

Правовий консультант використовує Google Friend Connect для збільшення потужності співтовариства на нашому сайті

Увійдіть у систему за допомогою раніше створеного облікового запису

AIM   Netlog   OpenID

Натисніть піктограму, щоб увійти за допомогою цього облікового запису

Не маєте нічого з наведеного? Створити новий обліковий запис Google

©2009 Google -  Умови -  Конфіденційність -  Довідка

КМ України
Розпорядження КМ
"Про перенесення робочих днів у 2016 році"
від 11.11.2015 N 1155-р

З метою створення сприятливих умов для святкування 7 січня - Різдва Христового, 8 березня - Міжнародного жіночого дня та 28 червня - Дня Конституції України, а також раціонального використання робочого часу Кабмін рекомендує керівникам підприємств, установ та організацій (за винятком органів Пенсійного фонду, Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", Державної казначейської служби та банків) перенести у порядку і на умовах, установлених законодавством, у 2016 році для працівників, яким установлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні з:

п'ятниці 8 січня - на суботу 16 січня;

понеділка 7 березня - на суботу 12 березня;

понеділка 27 червня - на суботу 2 липня.

Спеціальний режим роботи банків у зазначені дні визначає Нацбанк.


Всеукраїнська мережа ЛIГА:ЗАКОН
www.ligazakon.ua

Національний банк
Постанова
"Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України"
від 10.11.2015 N 778

Нацбанк постановою від 10.11.2015 N 778 вніс зміни до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, якими, зокрема, передбачено, що Нацбанк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.

Також визначено перелік ознак здійснення банком ризикової діяльності, у тому числі у сфері фінансового моніторингу.

Ознаками здійснення банком ризикової діяльності, зокрема, можуть бути:

здійснення банком операцій (прямо або опосередковано), що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу);

здійснення опосередкованого кредитування пов'язаних із банком осіб;

невключення до переліку пов'язаних із банком осіб, які мають ознаки пов' язаності з банком, та з якими банк здійснює операції прямо чи опосередковано;

здійснення операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності;

використання банком фінансових інструментів, що призводить до штучного поліпшення фінансового результату банку або викривлення його звітності;

дострокове повернення строкових коштів, залучених від пов'язаних з банком осіб;

одноразове грубе або систематичні порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу.

Ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, зокрема, можуть бути:

проведення клієнтами банку фінансових операцій, що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу);

доля банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що метою їх здійснення є виведення капіталів, легалізація кримінальних доходів, уникнення оподаткування худе (зокрема пов'язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею- продажем цінних паперів худе);

проведення банком або клієнтами банку фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення виконання вимог та обмежень, передбачених банківським, валютним законодавством, законодавством з питань фінансового моніторингу;

нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;

невикористання банком права відмовити в проведенні клієнтами банку регулярних фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є використання послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення чи вчинення іншого злочину;

здійснення банком або клієнтами банку фінансових операцій з використанням втрачених, викрадених, підроблених документів;

здійснення фінансової операції клієнтом, який є публічним діячем, особою, близькою або пов'язаною з публічним діячем, щодо якого (якої) банк не має документально підтверджених відомостей стосовно джерел походження коштів (активів, прав на такі активи), достатніх для підтвердження його (її) реальних фінансових можливостей проводити чи ініціювати проведення відповідної фінансової операції;

подання банком Нацбанку недостовірної(їх) інформації/документів/висновків.

Постанова набрала чинності 14 листопада 2015 року у зв'язку з її опублікуванням в Офіційному інтернет - представництві Нацбанку від 13.11.2015 р.

джерело  ЛIГА :ЗАКОН

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ


НАКАЗ

07.11.2015                                                                                                                                     м. Київ
N 1395

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
10 листопада 2015 р. за N 1408/27853

Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про національну поліцію", з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 10 липня 2015 року N 842 "Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками патрульної служби МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13 липня 2015 року за N 830/27275.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Департаменту патрульної служби МВС забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра внутрішніх справ.



Міністр
А. Б. Аваков

Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853 та набрав чинності 13 листопада 2015 року у зв'язку з його опублікуванням в Офіційному віснику України від 13.11.2015 N 88.

Міністерство екології та природних ресурсів України
Наказ
"Про внесення змін до наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.12.2012 N 622"
від 20.10.2015 N 374

З метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства Мінприроди наказом від 20.10.2015 N 374 внесло зміни до Правил і норм утримання дельфінів в умовах неволі, згідно з якими, зокрема, у басейнах та вольєрах дельфінарію (океанаріума) має бути виключно природна морська вода.

До цього Правилами передбачалося, що у басейнах та вольєрах дельфінарію (океанаріума) могла використовуватися як природна морська вода, так і штучно приготовлена вода, солоність якої повинна була становити 12 - 36 грамів на літр.

Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції 04 листопада 2015 р. за N 1360/27805 та набирає чинності з дня його офіційного опублікування.


Джерело Всеукраїнська мережа ЛIГА:ЗАКОН
www.ligazakon.ua

ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

РІШЕННЯ

08.10.2015
м. Київ
N 186

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
29 жовтня 2015 р. за N 1332/27777

Про затвердження Змін до Положення про спосіб, розмір та умови надання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб фінансової підтримки

Відповідно до статті 43 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16 липня 2015 року N 629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

ВИРІШИЛА:

1. Затвердити Зміни до Положення про спосіб, розмір та умови надання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб фінансової підтримки, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 липня 2012 року N 8, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2012 року за N 1339/21651 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 вересня 2014 року N 94), що додаються.

2. Відділу стратегії та нормативно-методологічного забезпечення разом з юридичною службою забезпечити подання цього рішення до Міністерства юстиції України для державної реєстрації.

3. Це рішення набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Відділу зв'язків з громадськістю та міжнародними організаціями забезпечити розміщення цього рішення на офіційній сторінці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в мережі Інтернет після його державної реєстрації.



Директор-розпорядник
К. М. Ворушилін

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

08 жовтня 2015 року N 186

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
29 жовтня 2015 р. за N 1332/27777

Зміни

до Положення про спосіб, розмір та умови надання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб фінансової підтримки

1. У розділі I:

пункт 2 викласти в такій редакції:

"2. Фінансова підтримка надається приймаючому або перехідному банку у разі виведення неплатоспроможного банку з ринку в один з таких способів:

ліквідація банку з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов'язань на користь приймаючого банку;

відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією;

створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку.

При реалізації способу виведення банку з ринку, визначеного у пункті 1 частини другої статті 39 Закону, Фонд може надати фінансову підтримку приймаючому банку у випадку, встановленому статтею 421 Закону з урахуванням норм цього Положення.";

в абзаці другому пункту 3 слова ", у тому числі шляхом видачі фінансових векселів" виключити;

в абзаці другому пункту 5 слова ", яка може змінюватись протягом строку дії договору виключно у сторону збільшення" виключити;

пункт 6 викласти в такій редакції:

"6. Фінансова підтримка не може надаватися будь-якому проблемному або неплатоспроможному банку чи на користь учасників таких банків, банкам, які можуть бути віднесені до категорії неплатоспроможних відповідно до Методики оцінки фінансової стійкості Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затвердженої рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28 лютого 2013 року за N 13, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25 березня 2013 року за N 482/23014, протягом наступних 12 місяців.".

2. У розділі II:

пункт 1 доповнити новим абзацом другим такого змісту:

"У разі прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення про те, що найменш витратним для Фонду способом виведення неплатоспроможного банку з ринку є спосіб, визначений пунктом 1 частини другої статті 39 Закону з урахуванням норм статті 421 Закону, компенсацією за прийняті зобов'язання є кошти, що можуть бути надані Фондом приймаючому банку у вигляді відшкодування різниці між вартістю суми переданих приймаючому банку зобов'язань перед вкладниками у межах сум гарантованого відшкодування коштів за вкладами та розміром премії, що має бути виплачена приймаючим банком.";

пункт 2 викласти в такій редакції:

"2. Фінансова підтримка у формі компенсації за прийняті зобов'язання надається Фондом:

приймаючому банку у разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 1 частини другої статті 39 Закону за умови реалізації статті 421 Закону;

приймаючому банку у разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктами 2, 3 частини другої статті 39 Закону;

перехідному банку, створеному згідно з частиною сімнадцятою статті 42 Закону з урахуванням обмеження, встановленого абзацом десятим частини сімнадцятої статті 42 Закону відповідно до способу, визначеного пунктом 4 частини другої статті 39 Закону.";

пункт 3 після слів "(змішаним договором)" доповнити словами "або договором про переведення боргу";

пункт 4 викласти в такій редакції:

"4. Розмір компенсації приймаючому або перехідному банку має ґрунтуватися на аналізі найменш витратного для Фонду способу виведення банку з ринку, визначеного планом врегулювання неплатоспроможного банку, і не може перевищувати суми переданих приймаючому або перехідному банку зобов'язань перед вкладниками у межах сум гарантованого відшкодування коштів за вкладами (розрахованого згідно з вимогами статті 26 Закону), яка на дату укладання договору про переведення боргу та договору про відступлення права вимоги щодо активів та зобов'язань неплатоспроможного банку (змішаного договору) включно ще не сплачена вкладникам неплатоспроможного банку (далі - гарантована сума), зменшеної на вартість переданих приймаючому або перехідному банку активів, і розраховується за такою формулою:

S фінансової підтримки < S зобов'язань - S переданих активів,

де S зобов'язань = сума вкладів у межах гарантованої суми,

S переданих активів = вартість переданих приймаючому або перехідному банку активів неплатоспроможного банку.

Вартість активів визначається за пропозицією приймаючого банку, але для розрахунку фінансової підтримки не може бути нижчою оціночної вартості, визначеної Фондом (за методикою оцінки активів неплатоспроможного банку Фонду) та/або суб'єктом оціночної діяльності.

При способі ліквідації банку згідно з пунктом 1 частини другої статті 39 Закону фінансова підтримка не може перевищувати суми переданих приймаючому банку зобов'язань неплатоспроможного банку, що гарантуються Фондом, яка на дату укладання договору про переведення боргу за реєстром договорів з відповідними вкладниками не сплачена вкладникам неплатоспроможного банку (далі - гарантована сума), зменшеної на розмір премії з боку приймаючого банку, і розраховується за такою формулою:

S фінансової підтримки < S зобов'язань - S премії з боку приймаючого банку,

де

S зобов'язань = сума вкладів у межах гарантованої суми,

S премії з боку приймаючого банку = розмір премії, що має бути виплачений приймаючим банком.";

пункти 5, 6 виключити.

3. У пункті 2 розділу III:

абзац другий викласти в такій редакції:

"За користуванням позикою на умовах субординованого боргу приймаючий або перехідний банк сплачує відсотки за ставкою, що визначається умовами договору, але не нижчою облікової ставки Національного банку України. Відсоткова ставка протягом дії договору є незмінною.";

в абзаці п'ятому слово "балансової" замінити словом "оціночної";

в абзаці сьомому слова "суми заборгованості за такими кредитами з урахуванням відсотків за користування ними" замінити словами: "їх оціночної вартості, визначеної Фондом (за методикою оцінки активів неплатоспроможного банку Фонду) та/або суб'єктом оціночної діяльності, залученим Фондом".

4. У розділі IV:

пункт 6 після слів "(змішаним договором)" доповнити словами "або договором про переведення боргу";

перше речення пункту 7 після слова "зобов'язань" доповнити словами "(приймаючим банком зобов'язань)";

пункт 8 викласти в такій редакції:

"8. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про перерахування фінансової підтримки приймаючому або перехідному банку на підставі повідомлень:

уповноваженої особи Фонду про прийняття приймаючим або перехідним банком визначених активів та зобов'язань неплатоспроможного банку, яке має бути підписане уповноваженою особою Фонду, оформлене на бланку та скріплене печаткою (за наявності), а також містити суму активів і зобов'язань, що передані приймаючому або перехідному банку, разом з балансом неплатоспроможного банку, підписаним уповноваженою особою Фонду та головним бухгалтером неплатоспроможного банку та скріпленим печаткою (за наявності), а також копією акта приймання-передавання активів та зобов'язань;

приймаючого або перехідного банку про прийняття активів та зобов'язань неплатоспроможного банку, яке має бути підписане керівником, оформлене на бланку та скріплене печаткою (за наявності), а також містити суму активів і зобов'язань, що прийняті приймаючим або перехідним банком, разом з балансом приймаючого або перехідного банку, підписаним головою правління та головним бухгалтером приймаючого або директором та головним бухгалтером перехідного банку та скріпленим печаткою (за наявності), а також копією акта приймання-передавання активів та зобов'язань;

у разі виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 1 частини другої статті 39 Закону з урахуванням норм статті 421 Закону:

уповноваженої особи Фонду про прийняття приймаючим банком визначених зобов'язань неплатоспроможного банку, яке має бути підписане уповноваженою особою Фонду, оформлене на бланку та скріплене печаткою (за наявності) та містити суму зобов'язань, що передані приймаючому банку, підписаним уповноваженою особою Фонду та головним бухгалтером неплатоспроможного банку та скріпленим печаткою (за наявності), а також копією акта приймання-передавання зобов'язань;

приймаючого банку про прийняття зобов'язань неплатоспроможного банку, яке має бути підписане керівником, оформлене на бланку та скріплене печаткою (за наявності) та містити суму зобов'язань, що прийняті приймаючим банком, разом із розміром премії, що має бути виплачена приймаючим банком, підписаним головою правління та головним бухгалтером приймаючого банку та скріпленим печаткою (за наявності), а також копією акта приймання-передавання зобов'язань.";

абзац третій пункту 9 виключити.



Начальник фінансового відділу
О. В. Нужненко

Звітність ЗВІТ  ПРО  СКЛАД  ЗАСУДЖЕНИХ за  перше півріччя 2015 року * * без урахування даних  місцевих судів АРК Крим, м. Севастополь, 18 місцевих судів Луганської області, 33 місцевих судів Донецької області

(Джерело http://court.gov.ua/sudova_statystyka/Zvit_1_pivrihhya2015/ )

ЗВІТ ПРО СКЛАД ЗАСУДЖЕНИХ перше півріччя 2015 року

ЗВІТ СУДІВ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ПРО РОЗГЛЯД МАТЕРІАЛІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

перше півріччя 2015 року*

* без урахування даних  місцевих судів АРК Крим, м. Севастополь,

18 місцевих судів Луганської області, 33 місцевих судів Донецької області

(Джерело http://court.gov.ua/sudova_statystyka/Zvit_1_pivrihhya2015/ )

Розділ 1. Загальні показники кримінального судочинства
№ з/п	Найменування показника	Перебувало в провадженні		Закінчено провадженням		Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду
		усього справ	у тому числі надійшло у звітному періоді	усього
					із порушенням строків, встановлених КПК України
А	Б	1	2	3	4	5
1	Справи кримінального провадження	92734	68433	61346	1513	31388
2	справи в порядку виконання судових рішень	49976	46469	45228	200	4748
3	справи про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження	102	100	64		38
4	справи за клопотанням слідчого чи прокурора та інших осіб	243976	241453	237394	136	6582
5	справи за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування	29629	27939	26076	280	3553
6	справи за заявами про відвід під час досудового розслідування	5043	4834	4655	12	388
7	справи в порядку надання міжнародної правової допомоги	293	270	258	3	35
8	справи про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами	655	540	492		163
9	УСЬОГО (сума рядків 1-8)	422408	390038	375513	2144	46895