Кодекс
Наполеона, або Цивільний кодекс (Code Napoleon, Code Civil) — зведення
цивільного законодавства Франції, прийняте в березні 1804 р. в період Консульства
Наполеона Бонапарта. Це фундаментальний законодавчий акт Франції, що представляє собою масштабну кодифікацію
цивільного права, який дав потужний поштовх для подальшого кодифікаційного
процесу в багатьох країнах світу. Розроблений і прийнятий на початку XIX
століття з ініціативи першого консула Французької республіки Наполеона
Бонапарта і діє зі змінами та доповненнями аж до наших днів.
Розроблений
комісією юристів з ініціативи і за безпосередньою участю Наполеона, кодекс
юридично закріпляв завоювання Великої Французької революції. Він спирався на
Декларацію прав людини і громадянина.
Метою складання Кодексу була заміна діючого у
Франції хаотичного і розрізненого масиву джерел цивільного права, що включали
як правові звичаї, так і різні нормативні акти.
Важливим
юридичним джерелом кодексу було римське право.
Кодекс складався
з трьох (в даний час - з п'яти) книг, що містять вибудовані за інституційною
системою правові норми про статус фізичних осіб, шлюбно-сімейні відносини,
речі, спадкування та зобов'язання. У першій трактуються питання правоздатності
й акти громадянського стану: шлюб, розлучення, опіка, усиновлення.
Проголошується громадянська рівність. Законодавці фіксують норми, що
забезпечують збереження і недоторканність власності сім'ї: верховенство в сім'ї
чоловіка і неможливість для дружини розпоряджатися майном без його згоди, влада
батьків над дітьми.
У центрі
кодексу — питання власності, які були головними для багатьох нових, створених
революцією власників. Друга частина кодексу присвячена регламентації права
власності. Третя частина регламентує договірні відносини, пов'язані з
придбанням власності (порядок успадкування, дарування, купівля-продаж),
договори з найму, у тому числі з найму робочої сили. Неодмінною умовою
законності договору кодекс оголошує рівність громадян, що його укладають, і
їхню повну свободу вступати або не вступати у договірні відносини.
Кодекс
відкинув існування станових відмінностей і привілеїв і послужив однією з основ
формування нового буржуазного суспільства, закріпивши в своїх нормах
секуляризацію сімейних відносин, рівність учасників цивільного обороту,
недоторканність приватної власності, свободу укладення цивільно-правових
договорів і в той же час - патріархальні погляди на шлюб і сім'ю, характерні
для рубежу XVIII-XIX століть.
Для Франції
кодекс Наполеона був першим загальним зведенням законів. Він юридично закріпив
найважливіші економічні і цивільні результати Французької революції. Відразу ж
після прийняття кодекс був поширений на французькі колонії, а також на
європейські країни, завойовані Наполеоном, або на ті, що вступили з ним у союз
(Італія, Голландія, Бельгія, герцогство Варшавське, Вестфальське королівство і
т. д.).
З точки зору юридичної техніки Кодекс відрізняється
стрункістю викладу, гнучкістю і чіткістю формулювань і визначень, що поряд з
прогресивними нормами стало однією з причин його асиміляції правовими системами
десятків країн Європи, Америки та інших частин світу.
Видання 1807 року (особистий екземпояр Наполеона)
Джерела:
http://history.vn.ua/book/world1/688.html
https://ru.wikipedia.org