16 січня 2015 року Державна фіскальна служба України затвердила інформаційний лист № 722/5/99-99-19-01-01-16 "Про особливості встановлення ставок з місцевих податків та зборів" (далі - Лист), в якому, зокрема, роз’яснила основні нюанси плати за землю.
Так, у Листі зазначається, що згідно із пп. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування визначених місцевих податків та зборів.
До 25 грудня року, що передує звітному, органи місцевого самоврядування повинні подавати контролюючим органам рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг з сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам (абз. 2 п. 284.1 ст. 284 ПКУ).
Зміни до зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися такі зміни.
Якщо органи місцевого самоврядування не оприлюднили та не надали у встановлені чинним законодавством терміни відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішень щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам, плата за землю в 2015 році справляється відповідно до вимог пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПКУ із застосуванням ставок земельного податку 2014 року з урахуванням коефіцієнта індексації - 1,249.
Для окремих категорій землекористувачів нормами ПКУ визначено умови, за яких вони можуть бути платниками плати за землю. Зокрема, при переході права власності на будівлі земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку (до 1 січня 2015 року - з дати реєстрації права власності на нерухоме майно).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
З огляду на викладене, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування необхідно провести інвентаризацію земельних ділянок і землекористувачів та організувати роботу щодо оформлення права землекористування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України.
Особлива увага приділяється наданню права місцевим радам у межах повноважень, визначених ПКУ, приймати рішення щодо встановлення ставок земельного податку.
У Листі також зазначається, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст. 274 ПКУ).
Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 % їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).
Крім того, у ст. 277 ПКУ визначено ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - не більше 5 % нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Також відповідно до п. 271.2 ст. 271 ПКУ рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Джерело: коментар ipLex від 18.02.2015
Немає коментарів:
Дописати коментар