Кодекс Наполеона, або Цивільний кодекс

Кодекс Наполеона, або Цивільний кодекс (Code Napoleon, Code Civil) — зведення цивільного законодавства Франції, прийняте в березні 1804 р. в період Консульства Наполеона Бонапарта. Це фундаментальний законодавчий акт Франції, що представляє собою масштабну кодифікацію цивільного права, який  дав потужний поштовх для подальшого кодифікаційного процесу в багатьох країнах світу. Розроблений і прийнятий на початку XIX століття з ініціативи першого консула Французької республіки Наполеона Бонапарта і діє зі змінами та доповненнями аж до наших днів.

Розроблений комісією юристів з ініціативи і за безпосередньою участю Наполеона, кодекс юридично закріпляв завоювання Великої Французької революції. Він спирався на Декларацію прав людини і громадянина.

Метою складання Кодексу була заміна діючого у Франції хаотичного і розрізненого масиву джерел цивільного права, що включали як правові звичаї, так і різні нормативні акти.

Важливим юридичним джерелом кодексу було римське право.

Кодекс складався з трьох (в даний час - з п'яти) книг, що містять вибудовані за інституційною системою правові норми про статус фізичних осіб, шлюбно-сімейні відносини, речі, спадкування та зобов'язання. У першій трактуються питання правоздатності й акти громадянського стану: шлюб, розлучення, опіка, усиновлення. Проголошується громадянська рівність. Законодавці фіксують норми, що забезпечують збереження і недоторканність власності сім'ї: верховенство в сім'ї чоловіка і неможливість для дружини розпоряджатися майном без його згоди, влада батьків над дітьми.

У центрі кодексу — питання власності, які були головними для багатьох нових, створених революцією власників. Друга частина кодексу присвячена регламентації права власності. Третя частина регламентує договірні відносини, пов'язані з придбанням власності (порядок успадкування, дарування, купівля-продаж), договори з найму, у тому числі з найму робочої сили. Неодмінною умовою законності договору кодекс оголошує рівність громадян, що його укладають, і їхню повну свободу вступати або не вступати у договірні відносини.

Кодекс відкинув існування станових відмінностей і привілеїв і послужив однією з основ формування нового буржуазного суспільства, закріпивши в своїх нормах секуляризацію сімейних відносин, рівність учасників цивільного обороту, недоторканність приватної власності, свободу укладення цивільно-правових договорів і в той же час - патріархальні погляди на шлюб і сім'ю, характерні для рубежу XVIII-XIX століть.

Для Франції кодекс Наполеона був першим загальним зведенням законів. Він юридично закріпив найважливіші економічні і цивільні результати Французької революції. Відразу ж після прийняття кодекс був поширений на французькі колонії, а також на європейські країни, завойовані Наполеоном, або на ті, що вступили з ним у союз (Італія, Голландія, Бельгія, герцогство Варшавське, Вестфальське королівство і т. д.).

З точки зору юридичної техніки Кодекс відрізняється стрункістю викладу, гнучкістю і чіткістю формулювань і визначень, що поряд з прогресивними нормами стало однією з причин його асиміляції правовими системами десятків країн Європи, Америки та інших частин світу.

 

 

 

Видання 1807 року (особистий екземпояр Наполеона)

 

Джерела:

  http://history.vn.ua/book/world1/688.html

 https://ru.wikipedia.org